17. Політична партія “Правий сектор”

17. Політична партія “Правий сектор”

ПЕРЕДВИБОРНА ПРОГРАМА

Виборчий список партії

 

 

Про партію

Пра?вий се?ктор — політична партія та громадська націоналістична організація. Виникла як громадський рух, що об'єднав активістів українських радикальних організацій, здебільшого націоналістичних та крайніх правих.[2][3][4][5] Сформувався наприкінці листопада 2013 року під час зародження Євромайдану. Причиною виникнення громадського руху стало відмінне від опозиційних лідерів бачення мети Євромайдану, зокрема Правий сектор виступає за усунення «режиму внутрішньої окупації» та звершення української національної революції.

Політична партія

22 березня 2014 року створена однойменна політична партія Правий сектор, шляхом перейменування партії УНА і обрання головою Дмитра Яроша.[7][8][9][10]
Історія виникнення

Правий сектор сформувався наприкінці листопада 2013 року для того щоб висловити відмінне від інших демонстрантів та лідерів опозиції бачення методів і цілей Євромайдану.


Назва

Активісти Правого Сектора на Євромайдані в Одесі

Андрій Пастушенко (Сивий) безпосередній учасник Революції гідності у своїх спогадах про початок революційного руху розповів про виникнення назви «Правого сектора» в ніч з 24 на 25 листопада:« «В ніч десь о другій почав накрапати дощ, а щоб ви розуміли міліція тоді панічно боялась навіть якогось поруху в сторону установки намету. Дівчата пробували накритись звичайною клейонкою, і тут зразу рвонула міліція. Вони подумали, що там реально ставлять намети. І Володя Стретович, виступаючи тоді з трибуни крикнув через мікрофон: Хлопці-націоналісти тримайте правий сектор, тобто захищайте праву сторону!».[11] »


За версією журналістів Reuters, угруповання має коріння серед футбольних фанатів-націоналістів[12]. Звідси й назва «Правий сектор», у якому на стадіоні традиційно розміщувались фанати.
24-та сотня Самооборони Майдану

Добровільне парамілітарне формування під час Євромайдану (2013–2014), сформоване на основі конфедерації націоналістичних організацій . Діяла на основі самоорганізації, громадянської солідарності та координації діяльності різнопрофільних структур у складі Самооборони Майдану.На момент об`єднання 24-ї сотні і "Правого Сектору",в сотні було вдвічі більше людей,ніж у "Правому Секторі".
Спеціалізація

У складі сотні — переважно члени право-радикальних організацій України. Брали участь у захопленні КМДА, відбитті штурму Євромайдану 11 грудня 2013, зокрема Штабу національного спротиву у Будинку профспілок, та в сутичці на вулиці Грушевського зі спецпідрозділами «Беркуту» 19-26 січня 2014.[13]Сотником 24-ї сотні був Тарас Усатенко.
Склад та ставлення до лідерства

«Правий сектор» являє собою конфедерацію націоналістичних організацій, до якої входять окремі структури та угрупування: УНА-УНСО, «Патріот України», Соціал-Національна Асамблея, ВО «Тризуб» ім. С. Бандери,«Воля»[5]. До 6 березня 2014 року до «Правого сектора» входила також громадська ініціатива «Білий молот».[14]

У «Правого сектора» немає номінального лідера — принаймні, радикали не називають його ім'я (подібно до військових формувань під час бойових дій, в яких заборонено віддавати честь офіцерам з огляду на ворожих снайперів).[5]
Фактичні лідери:Юрій Романович Шухевич, Микола Карпюк(в полоні в Росії в слідчому ізоляторі ФСБ),

†Олесандр Музичко «Сашко Білий» вбитий працівниками МВС.

Ігор Мазур("Тополя")
Андрій Білецький[15]
Владислав Горанін «Горан» арештований працівниками МВС[16][17]
Дмитро Ярош[4]
Ідеологія

За заявою самого «Правого сектора», у ньому згуртовані люди, які сповідують ідеологію українського націоналізму в інтерпретації Степана Бандери. У заяві йдеться, що Степан Бандера зазначав наступне про ставлення українських націоналістів до представників інших націй:[18]« «До тих неукраїнців, котрі розуміють прагнення українців вибороти свою національну державу, прихильно до цього ставляться і допомагають у боротьбі — прихильне; до тих, котрі займають нейтральну позицію, але не перешкоджають нашій боротьбі — нейтральне; лише до тих, хто заперечує право українців бути державною нацією і протидіє нам — вороже».[18] »


Багато провідних світових видань описували Правий сектор як праву[19][20], ультраправу[21][22][23][24], націоналістичну[25][26] чи ультранаціоналістичну[27][28] організацію. Деякі вважають членів Правого сектора радикальними націоналістами, неонацистами[29] або неофашистами[30][31][32].
Діяльність

Підпалений автобус «Беркута»

«Правий сектор» є радикальним крилом Майдану[3]. Саме учасники «Правого сектора» брали учать в сутичці з силовиками 19 січня 2014 року на вулиці Грушевського і які прийшли для охорони людей [33]. Вперше в подіях Євромайдану «Правий сектор» показав себе в ніч розгону Євромайдану — 30 листопада. Націоналісти, перебуваючи у меншості, захищали студентів і намагалися зупинити «Беркут», хоч і безрезультатно. Зокрема, їх представники були помічені за 30 хвилин до розгону Євромайдану 30 листопада 2013 року [Джерело?], вони також брали безпосередню участь у штурмі держустанов у Києві 1 грудня[34].

Зокрема, 19 січня 2014 року близько 15 години радикально налаштована група з «Правого сектора»[35] зробили спробу штурму кордону охорони до урядового кварталу.[36] Унаслідок сутичок підпалено автобус «Беркута», а самих бійців закидали камінням і петардами. Спецпризначенці застосували спецзасоби і водомет, попри мінусову температуру повітря.[37].(при температурі мінус 17 градусів).

5 березня 2014 року прокуратура РФ повідомила, що перевірить «ПриватБанк» в Росії — через «підозру фінансування» Коломойським «Правого сектору»[38].

У березні 2014 року активісти «Правого сектору» допомагали охороняти кордон з Білоруссю на Волині.[39]

27 березня «Правий сектор» штурмував Верховну Раду України. Представники організації вимагали відставки міністра МВС Арсена Авакова та трибуналу для екс-міністра оборони Тенюха.[40]

31 березня 2014 року член Правого сектору Андрій Козюбчик по прізвиську «Орест» відкрив стрілянину з вогнепальної зброї і поранив двох бійців Самооборони Майдану і заступника голови КМДА Богдана Дубаса.[41](які спровокували його до цього).

11 квітня в Рівному «Правий сектор» організував акцію протесту біля офісу обласної організації «Комуністичної партії України». Учасники акції вимагали припинити діяльність КПУ, а приміщення, в яких знаходяться офіси партії, повернути у власність територіальних громад. Під час проведення акції з партійного офісу було вилучено портрети Маркса, Леніна, бюсти Леніна та Сталіна, спалено літературу та газети, а приміщення опечатано.[42][43][44]

Вночі 15 квітня, активісти «Правого сектору» врятували від самосуду народного депутата від «Партії регіонів» та кандидата у президенти Олега Царьова, якого після участі у телепередачі «Свобода слова» оточили розлючені люди біля студії телеканалу «ICTV». Царьова привезли у Генеральну прокуратуру України з вимогою покарання за сепаратизм та антидержавну діяльність. Пізніше тієї ж ночі він подякував активістам за те, що врятували йому життя. Під тиском Правого сектору та Автомайдану, прокуратура м. Києва все ж таки відкрила кримінальне провадження за ст. 110 Кримінального кодексу України (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України).[45][46][47][48]
Переслідування представників «Правого сектору»

5 березня 2014 року слідчий комітет Російської Федерації оголосив у міжнародний розшук лідера «Правого сектора» Дмитра Яроша. Кримінальну справу відкрили за публічні заклики до здійснення терористичної діяльності. Ярош начебто збирався підірвати російську газову трубу, що пролягає через Україну.[49][50] Пізніше російська влада подала документи у Інтерпол для оголошення Яроша у міжнародний розшук.[51]

21 березня 2014 року Владислава Гораніна затримали за підозрою в організації вбивства трьох співробітників ДАІ[52] 2 березня на КПП «Биковня» в районі Броварського проспекту.[53] Представники «Правого сектору» вважатють вказану справу політичною розправою.[54]

У ніч на 25 березня 2014 убито Сашка Білого — Музичка.[55] Спочатку представники МВС заявили, що Сашко чинив опір і був застрелений при затриманні.[56] Пізніше перший заступник міністра внутрішніх справ Володимир Євдокимов заявив, що Сашко Білий застрелився під час затримання.[57] Представник «Правого сектору» і товариш загиблого Сергій Пандрак в ефірі Громадського ТБ спростував заяву Євдокимова, заперечивши, що Сашко сам себе застрелив.[58]

Того ж дня «невідомими» побито керівника одеського «Правого сектора», а у Полтаві УБОЗ затримано керівництво тамтешньої комірки ПС за «незаконне володіння зброєю».
Відносини ПС з політиками Майдану
У січні та лютому представники ПС вимагали усунення політиків (Яценюка, Кличка, Тягнибока) від процесу перемовин з владою (щодо звільнення заручників)[59].
21 лютого прихильники ПС на Майдані зустрічали Яценюка, Кличка, а особливо Тягнибока, які доповідали про досягнуту в цей день Угоду про врегулювання політичної кризи в Україніru, свистом, вигуками «Ганьба», «Де ти був?», перебиваючи та вимагаючи, щоб на сцену піднявся лідер Правого сектору Дмитро Ярош[60][61][62].
Олександра Кужель («Батьківщина») 28 березня 2014 висловила припущення, що таємне джерело фінансування ПС — це або «Сім'я» Януковича, або Медведчук[63]

У меня в Запорожье Правый сектор ездит на восьми новых джипах, все в прекрасном обмундировании, все с хорошим оружием. Откуда у них на это деньги? Поверьте, я в политике 20 лет, нельзя за месяц раскрутить никакую партию. Чьи деньги здесь работают?[63]
Невдовзі Медведчук заперечив свою причетність до фінансування ПС


Повернутися до списку всіх партій


Зроблено в Devtrix

Сайт розроблено компанією Девтрікс

Created by Devtrix
Page.if.ua - лічильник