Анатолій Звіжинський, Ростислав Котерлін (проект). Нащо гроші в час ґлобалізації? (замість епіграфа)
Якщо уважно простежити наміри й очікування сучасних еліт і маси, то виявимо ряд істотних тенденцій. Насамперед – глобалізацію. Ті, хто керує цим процесом, перебувають у неймовірному збуджені, оскільки подібно до перших астрономів щойно зрозуміли, що Земля має форму кулі. Водночас першим наслідком ґлобалізації стало те, що багато людей усвідомило, що Земля досить-таки невелика куля і не для всіх на ній може вистачити місця. Адже надійне й захищене місце дорого коштує. Однак життя триває, і невід’ємним складником ґлобального економічного процесу є щоденна праця сотень і сотень мільйонів людей задля збагачення, добробуту чи просто задля виживання. Еквівалентом забезпеченого, стабільного життя людини виступає наявність у неї тієї чи іншої суми грошей. В суспільстві споживання гроші набули значення своєрідної магічної панацеї. І це не виняток, а правило. Одночасно з процесом ґлобалізації триває процес сексизації суспільства. В системі сучасних товарних відносин частка сексу неухильно зростає. Торговці сексом мають шанси заробляти не менше, ніж торговці нафтою. Ось, що пише про це Мішель Вельбек у своєму романі «Платформа»: «Сотні мільйонів жителів розвинутих країн: у них є все, чого лиш побажають, за винятком одного: сексуального вдоволення; вони його шукають, шукають, не знаходять і через те до неможливого нещасні. З другого боку – мільярди людей, у котрих нема нічого; вони голодують, вмирають молодими, живуть в антисанітарних умовах, їм нема що продати, крім свого тіла і своєї незіпсованої сексуальності. Що ж тут незрозуміло? Це ясно як день: ідеальні умови для обміну. Гроші на цьому можна робити немислимі. Що там інформатика, біотехнології, засоби масової інформації? – тут жоден сектор економіки не йде в порівняння». Ще задовго до Вельбека один індійський містик, спостерігаючи західне суспільство, наголосив на тому, що переважна більшість людей тяжко працює задля того, аби забезпечити себе надійним і ґарантованим сексом. Проте в масовій свідомості гроші слугують не лише запорукою сексу, але й віртуальною ґарантією здоров’я та відтермінуванням смерті. Зміни, які відбуваються у процесі ґлобалізації, мають не еволюційний, а революційний характер. Мистецтво не може перебувати осторонь. Змінивши картинку на грошах (купюрах й монетах), водночас уніфікувавши їх єдиною ґлобальною назвою, можна вплинути на свідомість людей. Потрібні нові ґлобальні гроші! Ми звикли користуватися грошима, на яких зображені портрети визнаних чи призабутих політичних діячів тих країн, де ці гроші надруковано. Ми навіть не замислюємося над тим, що такими папірцями з портретами поважних людей замовник розплачується з кілером за вбивство конкурента, клієнт оплачує послуги повії, і подібний перелік можна продовжувати довго. Гроші надто глибоко проникли в природні процеси людського життя і смерті, ставши своєрідною розмінною часткою людського тіла. В сучасному контексті вони передусім отруюють людську свідомість. Оскільки процес ґлобалізації прийнято вважати незворотним, треба використати його як шанс. Принаймні повернути грошам їхню адекватність. Це означає ось що. Ті гроші, якими ми звично користуємося, здебільшого мають позитивний імідж. На купюрах зображено впевнені, ясні й далекосяжні погляди національних героїв. Усе неґативне, пов’язане з грошима, не афішується, навіть старанно приховується. Тож аби бути ефективною, фінансова реформа в умовах ґлобалізації має стати всеосяжною. Мусимо чесно визнати, що гроші слугують не лише для гуманних цілей. Темний їхній бік слід виявити. Найпарадоксальнішою дією в цьому напрямку стане запровадження ґлобальних грошей – актів (купюра) та копуляцій (монета). Назва прив’язана до найчільнішого інстинкту, практикованого і шанованого в усьому світі. Адекватними сьогоднішній сутності грошей будуть купюри, на яких розмістяться репродукції актів не лише буколічних, але й бордельних, цивілізаційні герої не лише позитивні, але й неґативні, зображення не тільки урбаністичних утопій, але й антиутопій… Такою є сучасна «правда життя». Пропонована «ґлобальна грошова реформа» позбавить гроші властивої їм нині інфернальності і зробить їх відповідними життю. Видатні твори мистецтва різних часів і народів, а також новостворені композиції ілюструватимуть «акти» і «копуляції» (зразок додається). Художники бачать більше за звичайного обивателя. Керівні еліти мають це усвідомити й отже дати можливість собі і пересічним споживачам поглянути на гроші незаанґажовано. Зрештою, якщо цього не зробити і якщо триватимуть і поглиблюватимуться теперішні політичні й економічні процеси, то цілком можливо, що рано чи пізно людство знову повернеться до натурального обміну. Недарма Поль Самуельсон у славнозвісному підручнику «Економіка» етимологічно виводить сучасне поняття «гроші» зі слова сattlе (англ.) – худоба.
замість епілогу) Ви можете категорично не погоджуватися зі щойно прочитаним, але яко особисту відповідь пропонуємо вам декілька разів поспіль задати собі запитання – НАВІЩО ГРОШІ?..