Ігор Ткачук

    39 років.
    З с. Велика Кам”янка Коломийського району.
    Батько трьох малолітніх дітей 18, 12 та однорічного віку.
    Помер від снайперського кульового поранення у голову.
    Хоронили загиблого майданівця у неділю 23 лютого.
    Мешканці Коломиї, Великої Кам’янки та інших прилеглих сіл прощалися із Героєм України під синьо-жовтими стягами, скандуючи «Герої не вмирають». Охочих провести загиблого в останню путь було більше тисячі.
    Ігор рано залишився без батька, тож був опорою матері й сестрі. Мав кохану дружину і трьох дітей — їм 18, 12 та 1 рік. То був простий сільський чоловік, добрий, роботящий, веселий. Завжди готовий допомогти сусідам — і на городі, і на будівництві.
     Любив дивитися на квіти. У господарстві мав трьох корів. Старався де лише міг заробляти. Жінка ж возила на продаж молочні продукти до Коломиї.
     Ігор доглядав малечу, варив їй, з гордістю возив наймолодшу по селу. Дітей називав "золотками", навчав бути ввічливими, порядними, чесними. Старші син і донька радо допомагали батькам у господарстві. Саме заради їхньої кращої долі Ігор поїхав до Києва. Заспокоював рідних, що повернеться з перемогою. "Майже ніколи його не бачив у селі сердитим, злим, він не вживав нецензурних слів, — каже знайомий за¬гиблого Ігор Гісь. — Він працю¬вав у мене у фермерському гос¬подарстві. Добрий був працівник, не лінувався".
     Час від часу Ігор їздив на заробітки до Чехії, де його дуже поважали господарі-іноземці.Просили частіше приїжджати, але той волів працювати в Україні — ближче до дружини та дітей. Будь-які столярні чи будівельні роботи виконував. Працював і в Києві, і в Коломиї. "Був активним у суспільному житті села, приходив до сільради та висловлював свої пропозиції, як поліпшити життя Великої Кам'янки, — каже секретар сільради Лариса Костишин. — І Україну мріяв зробити кращою".
     Загинув 20 лютого від кулі снайпера. Тіло упізнали в холі готелю "Україна".